погодженo Нацдержслужбою України

(лист-погодження № 5698/71-12 від 07.12.2012 р.)

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

 

ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ КАДРІВ

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З РОЗРОБКИ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОГРАМ

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ,

ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2012

Схвалено Вченою радою Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів

Національної академії державного управління при Президентові України.

(протокол № 3 від 10 травня 2012 р.)

 

 

Розробники:

В.А.Гошовська, директор Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України, доктор політичних наук, професор.

Н.Б.Ларіна, перший заступник директора Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України, кандидат педагогічних наук.

М.С.Орлів, заступник директора Інституту – начальник відділу програмного забезпечення та інноваційних технологій Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України, кандидат економічних наук.

Г.В.Сєрова, заступник начальника відділу програмного забезпечення та інноваційних технологій Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України, кандидат педагогічних наук.

К.Ф.Задоя, головний спеціаліст відділу програмного забезпечення та інноваційних технологій Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України.

О.В.Жур, головний спеціаліст відділу програмного забезпечення та інноваційних технологій Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України.

 

Науковий консультант:

Л.І.Даниленко, заступник завідувача кафедри парламентаризму та політичного менеджменту НАДУ при Президентові України, доктор педагогічних наук, професор.

 

Рецензенти:

М.М.Білинська, доктор державного управління, професор, віце-президент НАДУ при Президентові України, завідувач кафедри державного управління і менеджменту.

Т.В.Пустова, заступник директора з науково-педагогічної та навчальної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України.

 

Методичні рекомендації розроблені з урахуванням нових нормативно-правових документів, якими регламентуються питання підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад на засадах компетентнісного підходу з метою надання методичної допомоги розробникам професійних програм. 

Методичні рекомендації обговорені з організаторами навчання і викладачами системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій під час їх навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації, що проводилось в ІПККК НАДУ при Президентові України 2-13 квітня 2012 року.

Рекомендації розраховані на використання в системі підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і депутатів місцевих рад.

© Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України, 2012

 

Зміст

1.    Загальні положення. 4

2.    Вимоги до структури професійної програми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 8

3.    Вимоги до змісту професійної програми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 11

4.    Форми та методи підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 15

5.    Додатки. 19

Структура і зміст когнітивного компоненту професійної  компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 19

Структура і зміст діяльнісно-процесуального (функціонального) компоненту професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 22

Структура і зміст ціннісного (аксіологічного) компоненту професійної компетентності державних службовців посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. 24

 

1.     Загальні положення

 

Дані методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення єдиних стандартних підходів до розробки змісту професійних програм підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, а також надання методичної допомоги їх розробникам.

Методичні рекомендації щодо розробки професійних програм підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі – Методичні рекомендації) призначені для використання в системі підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад і носять рекомендаційний характер.

Професійна програма підвищення розвитку професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і депутатів місцевих рад має ґрунтуватись на принципах:

  • андрагогіки (науки про навчання дорослих);

  • акмеології (науки про досягнення вершин творчості);

  • аксіології (науки про людину як найвищу цінність);

  • синергетики (науки про постійні зміни);

  • інноватики (науки про нововведення);

  • сучасної психології (організаційної, генної тощо), конфліктології і педагогіки (співробітництва, життєтворчості, експериментальної, розвивальної тощо), діалогу культур, глобалізації (інтеграції), екологічності, комунікативності, у т.ч. полікультурності, національної самосвідомості, духовності.

Під час розробки професійних програм підвищення рівня професійної компетентності необхідно враховувати галузеву специфіку, можливості навчального закладу та індивідуальні навчальні потреби кожної з категорій слухачів.

В організації навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад за професійними програмами значне місце відводиться принципам: диференційованості, індивідуальності, креативності, кооперативності навчання; самоорганізації і самонавчання; мотивації, неперервності і відкритості у навчанні; кредитно-модульної й очно-дистанційної форми організації навчання;  компетентнісного й особистісно-орієнтованого підходів.

Для досягнення цілей Методичних рекомендацій терміни вживаються в такому значенні:

Компетенція – це особистісна здатність фахівця (співробітника) вирішувати певне коло професійних завдань.

Компетентність – це спеціальним шляхом структурований (організований) набір знань, умінь, навичок і ставлень, що набувається у процесі навчання і досвіду в певній сфері діяльності. Поняття компетентності охоплює не тільки когнітивну і діяльнісно-процесуальну складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну і поведінкову.

Профіль професійної компетентності посади – це комплексна характеристика посади, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків.

Рівень професійної компетентності особи – це характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками.

Підвищення кваліфікації – один із провідних видів навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, який супроводжує професійну діяльність протягом трудового життя і сприяє професіоналізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Програма підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад – це навчально-методичний документ, який визначає: мету та завдання навчання; зміст навчання, що ґрунтується на основних компонентах професійної компетентності, які розвиваються в процесі навчання; вимоги до компонентів професійної компетентності, які є результатом засвоєння навчального матеріалу; орієнтовний розподіл навчального часу на проведення аудиторних занять і самостійної навчальної роботи; рекомендації щодо форм організації навчальних занять та впровадження інноваційних освітніх технологій; перелік законодавчих і нормативно-правових актів, наукової, навчальної і методичної літератури для самостійного опанування основного навчального матеріалу та поглибленого вивчення йог змісту.

До програм підвищення кваліфікації відносяться: професійні програми підвищення рівня професійної компетентності; програми тематичних постійно діючих семінарів; програми спеціалізованих короткострокових навчальних курсів; програми тематичних короткострокових семінарів, тренінгів тощо.

Професійна програма підвищення рівня професійної компетентності – це програма підвищення кваліфікації, яка забезпечує розвиток усіх її компонентів; побудована за модульним принципом, включає змістові модулі; передбачає навчання за загальною, функціональною та галузевою складовими.

Типова професійна програма підвищення рівня професійної компетентності – це професійна програма підвищення кваліфікації, яка розробляється Національною академією державного управління при Президентові України та є базовою для складання професійних програм закладами системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Модуль – задокументована завершена частина Професійної програми підвищення рівня професійної компетентності, що реалізується відповідними формами навчальної діяльності слухача (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи).

Форми навчальних занять – це спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності викладача та слухачів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі (лекція, тренінг, практичне заняття, "круглий стіл", тематична зустріч, обмін досвідом роботи, виїзне заняття, дискусія, ділова гра, аналіз професійних ситуацій, семінарське заняття тощо).

Розробка Професійної програми здійснюється відповідно до вимог законодавчих і нормативно-правових актів, які регламентують питання державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, організації і функціонування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування:

  1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України28 червня 1996 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

  2. Про державну службу: Закон України від 17 листопада 2011 р.№ 4050-VI (вступає в дію з 01 січня 2013 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

  3. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723–XІІ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від07 червня 2001 р. № 2493-ІІІ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

  5. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. № 93-IV. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  6. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-III. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  7. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. № 1060-XII. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  8. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 08 вересня 2011 р. № 3715-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

  9. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012 - 2020 роки: Указ Президента України від 01 лютого 2012 р. № 45/2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua.

  10. Про Президентський кадровий резерв “Нова еліта нації”: Указ Президента України від 05 квітня 2012 р. № 246/2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua.

  11. Про службу в органах місцевого самоврядування: Проект Закону України від 11 січня 2012 р. № 9673. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

  12. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 липня2010 р. № 564. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

  13. Про схвалення концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад: Розпорядження Кабінету Міністрів України від28 листопада 2011 р. №1198-р – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

  14. Про затвердження Типового положення про службу персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату: Наказ Національного агентства України з питань державної служби від05 березня 2012 р. № 45. – Зареєстровано в Міністерстві юстиції України28 квітня 2012 р. за № 699/21012. (вступає в дію з 01 січня 2013 р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  15. Про затвердження Порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців: Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 06 квітня 2012 р. № 65. – Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 травня 2012 р. за № 713/21026. (вступає в дію з 01 січня 2013 р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  16. Про затвердження Порядку визначення спеціальних вимог до досвіду роботи, вимог до напряму підготовки (отриманої особою спеціальності) та інших вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної служби груп II, III, IV і V: Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2012 р. №83. (вступає в дію з 01 січня 2013 р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://guds.gov.ua.

  17. Про затвердження типового профілю професійної компетентності посади керівника апарату та мінімальних вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття цієї посади: Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2012 року № 82. (вступає в дію з 01 січня 2013 р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://guds.gov.ua.

  18. Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від02 червня 1993 р. № 161. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

  19. Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти України від 07 серпня 2002 р. № 450. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

 

Науково-методичне забезпечення:

  1. Методичні рекомендації з розробки єдиних стандартів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування / В.А.Гошовська, Л.І.Даниленко, Н.Б.Ларіна, М.С.Орлів. – К.: НАДУ, 2012. – 48 с.

  2. Толкованов В.В., Кластери в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування: довідник / [Толкованов В.В., Канавець М.В., Савонюк Р.Ю., Сидоров В.М.]; під ред. В.В. Толкованова. – Київ – Сімферополь, 2012. – 248 с.

 

Принциповою відмінністю професійних програм підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад є їх спрямованість на забезпечення розвитку не лише професійних знань, умінь і навичок, а також мотивації професійної діяльності та особистих, професійних якостей і здібностей, які забезпечують високий рівень ефективності професійної діяльності і набуття (чи закріплення) позитивного досвіду в галузі державного управління.

Категорії компетенції і компетентності є базовими для визначення знань, умінь та якостей, якими мають володіти державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевих рад в контексті професіоналізації державної служби.

 

 

2.     Вимоги до структури професійної програми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців,  посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

 

Структура Професійної програми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад включає:

         I. Пояснювальну записку.

         II. Орієнтовний тематичний план.

         III. Зміст навчального матеріалу.

         IV. Матеріали для здійснення контролю знань слухачів.

V. Рекомендовану літературу.

  VI. Додатки.

Пояснювальна записка включає:

  • призначення програми та актуальність підвищення рівня професійної компетентності відповідної категорії слухачів;

  • мету і основні завдання;

  • терміни і форму навчання;

  • перелік основних компонентів професійної компетентності, на основі яких формуються змістові модулі;

  • перелік знань, умінь, професійних якостей, які має розвинути слухач у результаті навчання за професійною програмою;

  • рекомендації щодо добору методів, засобів та форм організації навчання і контролю результатів засвоєння знань та умінь слухачів, критерії оцінки результативності навчання слухачів.

Добір форм організації навчання доцільно здійснювати з урахуванням:

  • кількісних і якісних потреб у навчанні державних службовців,  посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

  • загальнодидактичних та андрагогічних принципів навчання, зокрема, науковості, системності, активності, професійної спрямованості, наступності, зв’язку теорії з практикою, проблемності, врахування вікових особливостей слухачів, їх життєвої та професійної перспективи тощо;

  • психологічних закономірностей навчальної діяльності слухачів та логічної послідовності навчального процесу;  

  • можливостей оптимізації навчальної діяльності слухачів завдяки максимальному наближенню її змісту та характеру до професійної діяльності;

  • доцільності активізації професійного та життєвого досвіду слухачів зрілого віку, особливої значимості для них взаємного навчання;

  • необхідності поєднання елементів різних типів навчання, зокрема, тенденції до зростання ролі проблемно-пошукового типу навчання;

  • посилення фасилітативної ролі науково-педагогічних працівників;

  • забезпечення індивідуальної форми організації навчання та максимальне використання у навчальному процесі інформаційно-комп’ютерних технологій та Інтернет-ресурсів.

Вибір методів і засобів підвищення рівня професійної компетентності залежить від визначеної форми організації навчання – очної, дистанційної, очно-дистанційної, заочної, очно-заочної, індивідуальної тощо.

Загальна тривалість навчання визначається відповідною Професійною програмою і становить від 72 до 108 академічних годин.

Тривалість навчання за Професійною програмою включає час для проведення навчальних занять під керівництвом викладачів та самостійної навчальної роботи слухачів.

Тривалість аудиторної і самостійної навчальної роботи не повинна перевищувати 9 академічних годин на день.

Розподіл часу між аудиторною і самостійною навчальною роботою здійснюється з урахуванням того, що на самостійну роботу може бути відведено від 1/3 до 2/3 загальної кількості годин (відповідно до вимог Наказу Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” від 2 червня 1993 р.
№ 161).

Орієнтовний типовий тематичний план  включає:

- назви складових змісту Професійної програми (визначаються за його цільовою спрямованістю – загальна, функціональна, галузева);

- назви змістових модулів і тем, які включені до нормативної та варіативної частини Професійної програми;

- загальну кількість навчальних годин, рекомендації щодо їх розподілу на аудиторні заняття і самостійну навчальну роботу слухачів;

- види контролю знань і вмінь слухачів.

 

Форма типового орієнтовного тематичного плану

Шифри змістових модулів,

тем

Назви складових програми, змістових модулів, тем

Загальна  кількість годин, кредитів

Розподіл часу на аудиторні заняття і самостійну роботу

аудиторні заняття

самостійна робота

 

ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА

 

 

 

ЗН

Нормативна частина

 

 

 

ЗН 1

Назва модуля 1

 

 

 

ЗН 1.1

Назва теми 1.1

 

 

 

ЗН 1.2

Назва теми 1.2

 

 

 

 

………………………..……………....

 

 

 

ЗВ

Варіативна частина *

 

 

 

 

ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА

 

 

 

ФН

Нормативна частина

 

 

 

ФН 1

Назва модуля 1

 

 

 

ФН 1.1

Назва теми 1.1

 

 

 

ФН 1.2

Назва теми 1.2

 

 

 

 

………………………………………

 

 

 

ФВ

Варіативна частина *

 

 

 

ГВ

ГАЛУЗЕВА СКЛАДОВА

Варіативна частина *

 

 

 

 

Всього годин / навчальних кредитів за програмою

 

 

 

 

Підсумковий контроль/ залікові кредити

 

 

 

*Назви варіативних змістових модулів не включаються до таблиці орієнтовного тематичного плану у зв’язку з тим, що розробляються спільно з замовниками навчання з урахуванням потреб кожної категорії слухачів до початку навчання.

Варіативні модулі є додатками до Професійної програми.

 

Зміст навчального матеріалу. Структурування змісту навчального матеріалу здійснюється за модулями. Зміст кожного модуля має таку структуру:

- назва модуля;

- мета вивчення модуля;

- перелік знань, умінь і навичок, оволодіння якими є результатом вивчення модуля;

- зміст навчального матеріалу модуля, у якому зазначено назви тем і анотація до кожної з тем, перелік завдань для формування професійних умінь і розвитку якостей та здібностей, що складають практичний компонент змісту навчального матеріалу теми;

- форми та методи підвищення рівня професійної компетентності;

- список рекомендованих джерел для вивчення модуля.

Матеріали для здійснення контролю знань слухачів. Завдання для проведення підсумкового контролю результатів навчання повинні забезпечувати можливість оцінювати здатність слухачів застосовувати отримані знання, сформовані вміння і розвинуті якості, здібності, мотиви діяльності, професійні потреби у процесі виконання посадових завдань. Кількість завдань для проведення підсумкового контролю повинна задовольняти принципи диференціації, елективності (право вибору варіативної складової) та індивідуалізації навчання.

Рекомендована література включає переліки нормативно-правових актів, основної і додаткової наукової, навчальної, методичної літератури для викладачів і слухачів.

Додатки до професійної програми можуть включати:

- інформаційні матеріали про посади цільових груп, посадові завдання і функції слухачів, вимоги до їх професійної компетентності тощо;

         - програми вибіркових модулів;

         - орієнтовний перелік контрольних завдань, інший інструментарій для здійснення контролю навчання за професійною програмою.

 

3.     Вимоги до змісту професійної програми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

 

Зміст Професійної програми відповідає таким вимогам:

– відображення сучасних потреб державотворення, врахування тенденцій соціально-економічного розвитку країни;

– спрямованість на вдосконалення професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

– практична спрямованість на реалізацію Програми економічних реформ  на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, вирішення актуальних проблем державного управління та розвитку громадянського суспільства;

– відповідність загально-дидактичним і андрагогічним принципам навчання.

Зміст Професійної програми розробляється на засадах компетентнісного підходу з урахуванням потреб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Формування змісту навчання за Професійними програмами здійснюється на основі аналізу положень про органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх структурні підрозділи, перспективних планів діяльності, профілів професійної компетентності посад, посадових інструкцій державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування та іншої інформації.

Зміст Професійної програми поділяється на загальну, функціональну і галузеву складові.

Зміст навчального матеріалу загальної складової Професійної програми повинен забезпечувати удосконалення і оновлення знань і набуття компонентів професійної компетентності щодо вирішення правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності державного службовця і посадової особи місцевого самоврядування на посадах відповідних категорій та повноважень депутатів місцевих рад.

Зміст навчального матеріалу функціональної складової Професійної програми для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування спрямований на розвиток компонентів професійної компетентності відповідно до профілю професійної компетентності посад і має забезпечувати здатність виконувати визначені посадовими інструкціями завдання і функції.

Зміст навчального матеріалу функціональної складової Професійної програми для депутатів місцевих рад спрямований на розвиток компонентів професійної компетентності відповідно до їх повноважень.

Зміст функціональної складової Професійної програми для підвищення рівня професійної компетентності осіб, які обіймають керівні посади, формується з урахуванням їх функцій як керівників структурних підрозділів органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Зміст функціональної складової для підвищення кваліфікації спеціалістів повинен забезпечувати їх підготовленість до здійснення функцій виконавців.

Зміст галузевої складової Професійної програми повинен забезпечувати здобуття слухачами додаткових знань і умінь, необхідних для реалізації управлінської діяльності у певній галузі чи сфері державного управління (економіка, освіта, культура, охорона здоров’я, соціальний захист тощо) з урахуванням сучасних досягнень науки і практики.

Зміст галузевої складової передбачає вивчення специфіки, особливостей, технологій, шляхів реалізації державної політики у відповідній галузі чи сфері державного управління та життєдіяльності суспільства.

Галузева складова розробляється навчальним закладом спільно з органами державної влади як замовниками підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей сфери професійної діяльності слухачів.

Загальна і функціональна складові поділяються на нормативну (обов’язкову) і варіативну (вибіркову) частини. Галузева складова є варіативною (вибірковою) складовою Професійної програми.

Нормативна частина включає матеріал, обов’язковий для вивчення усіма слухачами.

Варіативні частини загальної, функціональної і галузевої складових Професійної програми повинні включати модулі, які обираються органами державної влади-замовниками навчання і навчальними закладами з урахуванням освітніх потреб відповідних категорій слухачів, змісту державної політики, змін у законодавстві, особливостей і завдань діяльності вимог до професійної компетентності тощо.

Зміст навчального матеріалу варіативних модулів Професійної програми розробляється з урахуванням особливостей освітніх потреб слухачів, а також специфіки відповідної сфери діяльності.

Варіативні модулі включаються у Професійну програму у вигляді додатків. Обсяг навчального матеріалу варіативних модулів визначається з урахуванням того, що на його вивчення необхідно передбачати не менше, ніж 40% часу, передбаченого для засвоєння всієї Професійної програми.

У Професійних програмах структурування навчального матеріалу здійснюється за модулями і темами.

Зміст навчального матеріалу кожного модуля і теми включає теоретичну і практичну складові.

Теоретична складова змісту Професійної програми – це інформація про сутність понять, закономірності, принципи, класифікації, види, ознаки, правила, методи, засоби діяльності, пов’язані з вирішенням певних завдань і проблем діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в умовах змін.

Теоретична складова змісту навчання є інформаційним забезпеченням професійної діяльності. Тому матеріал цієї складової має забезпечувати розуміння теоретичних засад усіх структурних компонентів і аспектів професійної діяльності: мети, завдань, способів, умов, технології діяльності, критеріїв оцінювання процесу і результатів діяльності.

Практичні завдання розробляються з урахуванням переліків професійних умінь, які є складовими професійної компетентності.

Добір навчальних завдань (вправ), які складають практичний компонент змісту навчання, повинен забезпечувати передумови для оволодіння системою професійних умінь, необхідних для виконання повного циклу професійної діяльності (аналіз, прогнозування, планування, організація виконання, контроль й оцінювання).

Практична складова програми має відповідати таким вимогам:

  • спрямованість на формування та розвиток професійних умінь і навичок;

  • доступність;

  • відповідність резерву часу;

  • відповідність послідовності практичних навчальних завдань логічній послідовності професійних дій (від аналізу стану певної системи і формулювання проблеми та завдань щодо її вирішення до планування, організації, контролю та оцінки процесу і результатів виконання).

Перелік умінь повинен бути зорієнтованим на забезпечення здатності слухачів виконувати повний цикл діяльності – від аналізу ситуації і формулювання проблеми до оцінки її вирішення.

Зміст навчального матеріалу розкривається через мету і цілі навчальних модулів, перелік вимог до обсягу та рівня знань, умінь, особистісних і професійних якостей і здібностей, розвитку мотивації професійної діяльності, гуманістичних цінностей, ефективного управлінського досвіду слухача тощо.

Відібраний зміст навчального матеріалу для підвищення кваліфікації  різних категорій державних службовців повинен відповідати основним вимогам до їх професійної компетентності. На основі змісту здійснюється діагностика і моніторинг розвитку професійної компетентності.

Відбір змісту навчального матеріалу має ґрунтуватись на:

  • змісті основних компонентів професійної компетентності державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (когнітивній, функціональній, аксіологічній);

  • вимогах до посад певних категорій державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та змісту повноважень депутатів місцевих рад;

  • потребах замовників, державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування у навчанні.

 

Зокрема, когнітивний компонент професійної компетентності державних службовців має включати систему набутих ними професійних знань та загально-інтелектуальних умінь у галузі політичних, юридичних, економічних, соціологічних, психолого-педагогічних, управлінських та ін. наук (Додаток 1);

діяльнісно-процесуальний (функціональний) компонент - вміння та навички ефективно оперувати здобутими знаннями та застосувати їх на практиці, самостійно здобувати нові знання, обмінюватись здобутим досвідом управлінської  діяльності;  вміння щодо якісного вмотивованого здійснення організаційно-управлінської, адміністративно-технологічної, консультаційної (соціально-терапевтичної та консультаційно-педагогічної), інформаційно-аналітичної та інформаційно-комунікаційної, проектної діяльності та розвиток відповідних якостей і здібностей (Додаток 2);

ціннісний (аксіологічний) компонент - особистісну позицію суб'єкта по відношенню до світу, суспільства, соціального оточення, до самого себе і своєї поведінки (складається з емоційних ставлень, почуттів, відносин, прагнення до самовдосконалення, поваги до інших людей, здатності до саморефлексії тощо) (Додаток 3).

У процесі розроблення змісту навчання необхідно дотримуватися загально-дидактичних і методичних принципів.

Зміст загально-дидактичних принципів навчання передбачає забезпечення:

  • науковості та прогностичності – встановлення стійких зв’язків змісту навчання з науковими дослідженнями;

  • організаційної динамічності та усвідомленої перспективи – забезпечення умов для глибокого розуміння слухачем цілей освіти та професійного зростання, можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці;

  • пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку – створення умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності слухачів;

  • гнучкості та партнерства – побудова змісту навчання, що відповідає індивідуальним потребам і можливостям слухача.

Зміст методичних принципів навчання передбачає забезпечення:

  • науково-методичного консультування – наукове та інформаційно-методичне забезпечення діяльності учасників освітнього процесу;

  • технологічності та інноваційності – використання ефективних педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісному підвищенню рівня професійної компетентності фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір;

  • діагностичності – забезпечення можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі цілей освіти та підвищення кваліфікації.

 

4.     Форми та методи підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

 

Види навчальних занять у підвищенні кваліфікації державних службовців розподіляються таким чином:

  • Аудиторні види навчання – лекції, практичні і семінарські заняття, “круглі столи”, тематичні дискусії та зустрічі, практичні заняття, тренінги, рольові та ділові ігри, інструктивно-методичні заняття, конференції з обміну досвідом, спецкурси, заліки, захист випускних робіт.

  • Позааудиторні види навчання – консультації групові й індивідуальні, самостійна робота, написання випускної роботи, проведення навчального практикуму, підготовка до заліку.

Лекція – вид навчального заняття, призначеного, насамперед, для ознайомлення слухачів з основним змістом відповідних навчальних модулів. Можуть бути вступними, настановними, оглядовими тощо. Проводяться лекторами: професорами, доцентами закладів підвищення кваліфікації, а також провідними науковими працівниками та спеціалістами, запрошеними для проведення занять.

Семінарське заняття – вид навчального заняття, коли викладач організує активне обговорення проблеми за попередньо визначеними питаннями. Перелік тем семінарських занять визначається робочою програмою. Проводиться в аудиторіях (звичайних, спеціалізованих та ін.) з однією навчальною групою.

Практичне заняття – вид навчального заняття, коли викладач організовує обговорення слухачами базових теоретичних положень навчальних модулів; формує вміння і навички їх практичного застосування. Проводиться в аудиторіях (звичайних, спеціалізованих) та в комп’ютерних класах. Практичне заняття може проводитись у формі виїзного заняття, тренінгу, круглого столу, тематичної дискусії тощо.

Тренінг – це групове інтерактивне навчальне заняття у спеціально сформованій тренінговій групі, яке ґрунтується на принципах зворотного зв’язку й активної взаємодії всіх учасників і спрямоване на розвиток професійної компетентності слухача, тобто набуття ним нових професійних знань, умінь, навичок, моделей поведінки і установок.

“Круглий стіл” – це активний вид навчального заняття, основним змістом якого є спільне з викладачами обговорення актуальних та важливих інноваційних аспектів професійної діяльності слухачів. Тема “круглого столу” визначається робочою програмою та навчально-тематичним планом.

У проведенні “круглих столів ” беруть участь професори, доценти, а також запрошені провідні вчені та фахівці у сфері обговорюваних проблем.

Тематична дискусія – публічне обговорення якогось спірного питання, проблеми. Дискусію як навчальну форму роботи зі слухачами не потрібно перетворювати у псевдо обговорення, псевдо пошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проблемною.

Інструктивно-методичне заняття – вид практичного заняття, що проводиться для ознайомлення слухачів з організацією та порядком проведення підвищення рівня професійної компетентності за очною чи заочно-дистанційною формами навчання, змістом навчання (програми та ін.), порядком проведення контролю та атестації, загальними вимогами до змісту, якості та оформлення випускних робіт.

Куратор  в очній формі навчання (тьютор – в заочно-дистанційній формі навчання) розробляє план проведення заняття, його структуру та зміст, погоджує з керівництвом.

Інструктивно-методичні заняття доцільно проводити з використанням можливостей читального залу (методичне, дидактичне, комп’ютерне, телекомунікаційне забезпечення).

Виїзні заняття – вид навчальних занять, основним змістом яких є ознайомлення слухачів із перспективним досвідом різних аспектів їх професійної діяльності. Проводяться відповідно до навчальних, навчально-тематичних планів та розкладу занять. Керує виїзним заняттям куратор (тьютор) навчальної групи. До його проведення на умовах погодинної оплати залучається персонал об’єкта практики.

Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремим слухачем з метою підвищення рівня його підготовки та розкриття його індивідуальних творчих здібностей. Організовуються керівництвом за окремим графіком з урахуванням індивідуального плану підвищення кваліфікації слухача. Обсяг індивідуальних навчальних занять визначається навчальним, навчально-тематичним планами та індивідуальними навчальними потребами слухачів.

Кейс-стаді – метод ситуативного навчання, побудований на аналізі проблемної ситуації (навчального кейсу) та її розв’язанні (вироблення рішення) в ході групової дискусії.

Конференція з обміну досвідом – це активний вид заняття, основним змістом якого є обговорення попередньо підготовлених доповідей слухачів з актуальних проблем їхньої професійної діяльності, власного передового досвіду. Тема конференції визначається навчально-тематичним планом. У конференції беруть участь провідні науковці, запрошені фахівці та ін., у тому числі куратор (тьютор) навчальної групи.

Консультація – вид навчального заняття, коли слухач отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення конкретних положень чи аспектів їх практичного використання. Консультація проводиться за встановленим розкладом або за усної домовленості з викладачем.

Самостійна робота слухача є основним засобом засвоєння змісту програм підвищення кваліфікації. Організовується і всебічно забезпечується на всіх етапах підвищення кваліфікації.

Зміст самостійної роботи слухача та її обсяг визначається професійними програмами, навчальними та навчально-тематичними планами, методичними матеріалами, а також завданнями та вказівками викладача за конкретними навчальними модулями.

На очних етапах навчання самостійна робота слухача може проходити в бібліотеці (читальній залі), в закріплених аудиторіях, комп’ютерних класах, методичному кабінеті, центрах та на кафедрах, а також у гуртожитку.

На заочному та дистанційному етапі навчання основними видами навчальної роботи є: консультування (дистанційне); виконання завдання навчального практикуму; виконання атестаційної роботи; поточний контроль успішності навчання (дистанційний).

Самостійна робота – основний вид навчальної роботи слухача на дистанційному етапі. Зміст самостійної роботи слухача визначається програмами підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, навчально-тематичними планами, вказівками і завданнями тьютора.

Консультування слухачів (дистанційне) проводиться як за їх запитом, так і при необхідності за ініціативи викладачів. Може здійснюватися в режимі реального часу (сихронно) та з затримкою відповідей у часі (асинхронно) з використанням всіх засобів зв’язку (Інтернет, електронна і звичайна пошта, телефон, факс тощо).

Виконання випускної роботи – одне з основних завдань самостійної роботи слухача. Її рівень та якість є основними показниками успішності слухача під час навчання. Вид випускної роботи (проект, випускна творча робота, стаття у фаховому журналі тощо) визначається для кожної категорії слухачів з урахуванням обґрунтованих рекомендацій.

Вимоги до структури, змісту, рівня, оформлення випускної роботи, рекомендації щодо її написання визначаються спеціальною методикою, розгляд та затвердження якої проводиться в установленому порядку.

Переліки рекомендованих слухачам тем випускної робіт розробляють і своєчасно коригуються відповідними структурними підрозділами.  Допускається написання слухачем випускної роботи за власно обраною темою, яка погоджена з науковим керівником.

Під час навчання на дистанційному етапі важливими є такі форми навчання:

  • кейс-технологія – вид дистанційної технології навчання, яка заснована на використанні наборів (кейсів) текстових, аудіо-візуальних та мультимедійних навчально-методичних матеріалів для їх самостійного вивчення слухачами, при організації регулярних консультацій у викладачів (тьюторів) традиційним або дистанційним способом;

  • ТВ-технологія – вид дистанційної технології навчання, що базується на використанні систем телебачення для доставки слухачам навчально-методичних-матеріалів та організації регулярних консультацій у викладачів (тьюторів);

  • мережева технологія – вид дистанційної технології навчання, що базується на використанні мереж телекомунікації для забезпечення слухачів навчально-методичними матеріалами та інтерактивної взаємодії між викладачем (тьютором).

 

5.     Додатки

 

Додаток 1

 

Структура  і зміст когнітивного компоненту професійної  компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

Структура  когнітивного компоненту

Зміст когнітивного компоненту

(знання та загально інтелектуальні уміння)

політична

компетенція   

Знання:

- структури та повноважень окремих гілок державної влади, характер взаємодії між ними;

- структури і основних характеристик політичних партій, особливості їх взаємодії з державними органами влади;

- структури та типологізації політичної та адміністративної еліти;

- суттєвих рис бюрократії, як певного комплексу раціональних принципів організації та функціонування сучасного державного апарату;

- ролі державного апарату в реалізації державної політики;

- структури державного апарату.

Вміння:

- визначати демократичні механізми формування й оновлення політичної еліти;

- характеризувати принципи взаємодії між “правлячою” та “опозиційною” гілками політичної еліти;

- конкретизувати основні завдання, принципи та методи діяльності державної служби відповідно до посади.

правова

компетенція

Знання:

- сутності правових норм та їх взаємозв’язок з іншими соціокультурними нормами;

- сутності законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” та ін.;

- організації законотворчої діяльності, принципів, форм і методів організації контролю за виконанням Конституції та законів України. Вміння:

- застосовувати основні положення Конституційного права та інших галузей права (адміністративне, громадянське, трудове тощо);

- визначати характер взаємодії і конкретні обов’язки різних гілок і органів державної влади, які здійснюють юридичний контроль;

-  визначати характер відповідальності за порушення законів;

- конкретизувати порядок і процедури юридичної експертизи управлінських документів.

економічна

компетенція

Знання:

- основних економічних категорій;

- структури й особливостей функціонування та регулювання сучасних (“змішаних”) економічних систем;

- основних завдань податкової політики та її впливу на економічну динаміку;

- особливостей бюджетного процесу на державному та регіональному рівнях;

- основних характеристик ринків праці та методів цілеспрямованого регулювання зайнятості;

- основних соціально-економічних функцій і механізмів формування заробітної плати.

Вміння:

- аналізувати проблеми і перспективи інтеграції економіки України у світовий ринок;

- визначати основні важелі кредитно-фінансового макрорегулювання економічних процесів;

- оцінювати економічну ефективність діяльності підприємств і організацій за критеріями і показниками;

- застосовувати методи комплексного мікроекономічного аналізу.

соціологічна

компетенція  

Знання:

- основних соціологічних категорій;

- соціально-демографічних основ функціонування та розвитку суспільства;

- культурних норм і цінностей, регуляторів соціальної поведінки;

- основних моделей соціальної диференціації в сучасному суспільстві та їх можливий вплив на підприємницьку та трудову мотивацію і соціальну стабільність.

Вміння:

- застосувати механізми усунення конфлікту інтересів окремих соціальних груп та їх вирішення;

- оцінювати динаміку основних соціально-демографічних показників, у т.ч. соціальної структури українського суспільства;

- визначати цілі та методи реалізації ефективної соціально-демографічної політики, альтернативні моделі незалежного розвитку українського суспільства;

- визначати основні тенденції розвитку соціальних відносин з приводу власності і влади в сучасних індустріальних країнах;

- застосовувати методи соціологічного аналізу та збирання соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, соціологічні експерименти);

- застосовувати методи дослідження громадської думки та цілеспрямованого впливу на неї.

психолого-педагогічна

компетенція

Знання:

- основних психологічних характеристик особи та методів їх діагностування;

- психологічних закономірностей міжособистісної взаємодії і, зокрема, спілкування;

- психологію масових суспільних акцій;

- психологію формування та функціонування релігійних та інших харизматичних громад;

- психологічних аспектів деліквентної і, зокрема, злочинної поведінки;

- соціально-психологічних механізмів регуляції групової творчої діяльності.

Вміння:

- застосовувати основні психологічні характеристики особи та методи їх діагностування;

- застосовувати психологічні механізми формування ефективних творчих та управлінських “команд”.

управлінська

компетенція  

Знання:

- сутності організації та управління;

- принципів та методів організаційної діяльності;

- механізмів, структури та методів управління;

- механізмів взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю;

- ситуативних принципів пошуку оптимальних методів управлінської діяльності та стилю управління.

Вміння:

- конкретизувати основні методи і сучасні технології управління персоналом (професійний відбір, професійна адаптація, організація системи безперервного зростання професіоналізму; комплексні методи ділової оцінки; управління трудовою мотивацією; регулювання трудових відносин, попередження і вирішення трудових конфліктів тощо);

- визначати стилі управління;

- застосовувати різні технології управління.

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

Структура і зміст діяльнісно-процесуального (функціонального) компоненту професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

 

Структура діяльнісно-процесуального (функціонального)

компоненту

Зміст діяльнісно-процесуального (функціонального) компоненту

професійної компетентності, що ґрунтується на системі вмінь, навичок і досвіду фахівців (компетенція посади) 

 

організаційно-управлінська діяльність

- виконувати службові повноваження у межах існуючого “правового поля”;

- координувати діяльність підпорядкованих структур;

- створювати постійні чи тимчасові організаційні структури та інституційні механізми (комплекси нормативних актів, системи оцінки та стимулювання тощо) для реалізації завдань;

- постійно гнучко корегувати структуру та методи управління відповідно до змін характеру завдань та соціальної ситуації;

- обирати найбільш прийнятний стиль управління на основі всебічного аналізу конкретної ситуації;

- розробляти  та ухвалювати організаційні управлінські рішення;

- ефективно використовувати сучасні технології управління персоналом;

- доцільно делегувати повноваження;

- використовувати різні форми контролю;

- гнучко і грамотно використовувати різні методи стимулювання трудової та творчої активності працівників;

- постійно критично аналізувати ефективність, стиль та методи власної організаційно-управлінської діяльності.

адміністративно-технологічна діяльність

 

- діяти в рамках Конституції та чинних законів України;

- ефективно використовувати спеціальні механізми та процедури фахової юридичної експертизи управлінських рішень;

- ефективно використовувати свої адміністративні повноваження для попередження порушень та забезпечення виконання діючих законів та інших нормативних актів;

- використовувати сучасні методи діагностики, аналізу й вирішення проблем, ухвалення рішень та їх реалізації на практиці;

- розробляти методики надання управлінських та адміністративних послуг;

- ефективно взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю;

- розробляти системи стратегічного, поточного і оперативного контролю;

- застосовувати на практиці сучасні технології адміністративної роботи.

бюджетно-фінансова діяльність

- розробляти збалансовані бюджети за доходами та видатками;

- розробляти й узгоджувати проекти рішень;

- обраховувати економічну та соціальну ефективність програм, проектів, важливих управлінських рішень у відповідній сфері діяльності;

- контролювати хід виконання бюджетів;

- контролювати надходження доходів та використання видатків.

інформаційно-аналітична діяльність

- аналізувати економічні, соціальні та політичні процеси в тих сферах життєдіяльності, що регулюються посадовими обов’язками;

- здійснювати оперативний експрес-аналіз та періодичні комплексні дослідження ефективності діяльності підпорядкованих підприємств, установ, організацій;

- використовувати основні методи логічної, соціологічної, економічної та психолого-педагогічної діяльності;

- збирати й обробляти статистичну інформацію;

- здійснювати економічні розрахунки;

-  проводити соціологічні опитування та експертні оцінки;

- готувати аналітичні звіти;

- логічно й аргументовано переконувати опонентів та керівників в справедливості своїх аналітичних висновків і пропозицій.

соціально-терапевтична та консультаційно-педагогічна діяльність

- переконливо роз’яснювати основні цілі та конкретні завдання, які вирішує державний орган, орган місцевого самоврядування;

- давати кваліфіковані консультації стосовно методів та конкретних процедур, які повинні забезпечити виконання поставлених завдань;

- своєчасно виявляти джерела можливих конфліктних ситуацій, використовувати різні прийоми і методи локалізації, зниження напруги та консультативного вирішення різних типів соціальних конфліктів;

- позитивно впливати на емоційний стан своїх партнерів по діловому спілкуванню, “знімати” надмірну психологічну напругу і попереджувати можливі стреси і фрустрації в процесі різнопланових міжособистісних ділових контактів;

- надавати психологічну підтримку громадянам, які мають у цьому потребу;

- логічно, аргументовано і емоційно переконливо викладати свої думки публічно і в міжособистісному діловому спілкуванні;

- шукати компроміси і досягати необхідного консенсусу в ділових спорах.

інформаційно-комунікаційна діяльність

- оперативно здійснювати збір, систематизацію інформації, обмін нею у вирішенні різних професійних завдань;

- реалізовувати інформаційно-аналітичну підтримку при прийнятті управлінських рішень;

- налагоджувати ефективну комунікацію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю;

- налагоджувати ефективну систему комунікаційних зв’язків з використанням сучасних технічних засобів;

- готувати та проводити різні типи ділових нарад з використанням ІКТ;

- використовувати системи електронного документообігу.

компетенція у

сфері діловодства

- знати типи та структури основних документів;

- класифікувати документи;

- визначити типи та структуру основних документів;

- створювати  архіви та банки документальної інформації;

- застосовувати технології підготовки управлінських документів (розробка, узгодження, затвердження, розмноження, розсилання тощо);

- використовувати методи змістовного аналізу великих масивів документів.

 

 

 

Додаток 3

 

Структура і зміст ціннісного (аксіологічного) компоненту професійної компетентності державних службовців посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

 

Структура ціннісного (аксіологічного) компоненту професійної компетентності

Зміст  ціннісного (аксіологічного) компоненту професійної компетентності, що ґрунтується на системі ціннісних установок і орієнтацій, особистісних якостях та мотивації

Визначеність у ціннісних орієнтаціях та переконаннях

Ставлення і переконання суб’єкта в системі відносин:

- людина – людина (керівник – підлеглий; керівник – керівник;  колега – колега тощо);

- людина – природа (ставлення до екологічних,  демографічних, соціальних тощо проблем);

- людина – техніка (ставлення до інноваційних змін, технічного прогресу, сучасних інформаційних, супутникових, телекомунікаційних технологій тощо).

Особистісні якості

- морально - вольові (толерантність, гуманність, чесність, сміливість, рішучість, порядність тощо);

- інтелектуально-логічні (пам'ять, аналіз, синтез, порівняння, моделювання, логіка) та інтелектуально-евристичні (уява, фантазії, передбачення тощо);

- організаційні (чіткість, системність, дисциплінованість, відповідальність тощо);

- індивідуальні (оригінальність, не традиційність, яскравість тощо).

Досвід та мотивація ефективної праці

- позитивні результати досвіду професійної діяльності;

- участь у програмах і проектах із самовдосконалення та саморозвитку;

- вміння оцінювати результати праці;

- вміння здійснювати моніторинг результатів праці тощо.

 

Наша адреса

04050, Україна

м. Київ,

вул. Академіка Ромоданова, 12/2

Телефон/факс:

(044) 483-76-02

моб. тел.:

(050) 974 89 62,

(068) 765 70 18

  • facebook

© ІПКК НАДУ при Президентові України 

Proudly made by Wix.com

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now